In memory of Serhiy Vdovychenhko.

Древнє, магічне місто завмерло між майбутнім і минулим, і дощ не вщухає вже багато днів. Майже детективний нуар, але в цьому вбивстві не потрібно розгадувати загадки – тільки помститись.

Ти розумієш, що вже кілька хвилин мовчки дивишся в очі вуличної відьми – темні, страшні, поглинаючі. Вона не вимовила ні слова, і не просила грошей. Тільки безввучно шипотіла, не відводячи погляду.

Ти не віриш в усю цю маячню, отже знову сідаєш за кермо і продовжуєш довгу нічну дорогу. Двірники працюють, змиваючи воду зі скла. Ти в трансі вдивляєшся перед собою, не помічаючи як повторюєш вголос одні й ті самі слова, раз за разом, ще і ще, знову і знову:

"У печі вогонь горить і тлить дрова
Так би й тліло і горіло серце ворога мого
Так би й тліло і горіло серце ворога мого
Так би й тліло і горіло серце ворога мого
Так би й тліло і горіло"

* * *

An ancient, magical city frozen between past and future. Here, the rain never stops, almost like a noir detective. Only, this murder has no mysteries to solve, just revenge.

With a jolt, you catch yourself staring into the eyes of a street witch. Her gaze is dark, intimidating, consuming. She does not move or speak, just silently hisses without breaking eye contact.

"Nonsense", you mutter as you step on the gas to continue your long drive through the night, the wipers barely containing Noah's flood on the windshield. As you stare ahead in a trance, your mouth moves of its own accord, repeating the same words under your breath in a neverending loop, over and over, again and again:

"In the furnace, fire burns, Timber smolders, embers dance
May my foe's heart turn to ash
Wasted in a scalding blaze
Wasted in a scalding blaze"